Завдання практичного психолога ґрунтуються на основі посадових обов’язків психолога школи та вимог навчального закладу:

- Діагностика та корекція девіантних проявів поведінки важковиховуваних учнів.

- Психологічний супровід учнів 1-х,5-х та10-х класів в процессі їх адаптації до навчання.

- Психологічна допомога учням у їх професійному самовизначенню.

- Корекція прояву дезадаптивних явищ серед учнів, що навчаються у системі профільного навчання.

- Виявлення учнів із затримкою психічного розвитку та психологіч-на допомога цим учням.

- Формування взаємної емпатії, поваги з метою згуртованості клас-ного та педагогічного колективів.

- Аналіз сімейного виховання учнів і його впливу на поведінку та навчальну мотивацію.

- Формування взаємної стратегії поведінки між батьками та школою під час навчання і виховання учнів.

 

Психологічна служба закладу

· Сприяє формуванню особистісних якостей, розвитку психічних процесів учнів в школі;

Проводить психодіагностику та корекційно розвивальну роботу серед школярів, батьків, педагогів;

Допомагає в створенні комфортного психологічного клімату для здійснення освітньо-виховного процесу.

• Підвищення рівня розвитку пізнавальних психічних процесів (сприймання,па м’ять, уява, мислення, увага).

• Вивчення та формування особистісних якостей, ціннісних орієнтирів, розвиток обдарованості дитини, підвищення самооцінки.

• Розвиток комунікативних та організаторських (лідерських) здібностей учнів.

• Допомога у професійному самовизначеності старшокласників.

• Профілактика та корекція поведінкових порушень в учнів.

 

Важливим є досягнення співпраці школи та сім’ї

Слід відмітити, що успішність вирішення важливих проблем навчально-виховного процесу, пов’язаних із недисциплінованістю, важковиховуваністю, неуспішністю, невстиганням, дезадаптацією учнів, залежить від єдності зусиль чотирьох сторін:

вчитель;

учень;

психолог;

батьки.

Практика показує, що відсутність взаємодії, узгодженості думки однієї із сторін утруднює розв’язання проблеми або ж з часом загострює її.

Важливим є досягнення співпраці із батьками:

інформування змісту проблеми; переконання їх щодо важливості вирішення;

вивчення основ сімейного виховання;

визначення обізнаності батьками особистісних якостей дитини.